Из Александры Ковалёвой
перевод с украинского
Я за кузнечиком бегу,
А он спешит запрыгнуть в жито.
О том, кем жизнь моя прожита,
Не ведаю. Не берегу
Воспоминаний, ибо я
Стою, от счастья замирая.
Всё прыгает вокруг, играет,
А в той игре – любовь моя.
Высокий день мой всюду видно
Он – разноцвет и разнопах.
А я из тех бескрылых птах,
Кому за ту бескрылость стыдно.
Кузнечик завершит игру,
Даст стрекоча с ладони лета.
И вслед за этим я умру,
Исчезнув под волнами Леты...
Олександа Ковальова
***
Це я за коником біжу,
Зеленим коником у житі.
А ким життя моє прожито, –
Не відаю. Не бережу
Ніяких спогадів, бо я
Стою й від щастя завмираю.
Бо коник зупинивсь і грає,
А в грі його – любов моя.
Мій день блакитний і високий,
Весь різноцвіть і різнопах.
Я піший і безкрилий птах.
Мені й літати буде сором,
Як коник скінчить свою гру
Й безжурно далі пострибає.
Тоді і справді я помру,
Бо більш ніде мене немає…