Синок подзвонив:
- Як живеш? Не журися, матусю,
Не рви своє серце, у мене все добре, гарАзд.
Вже скоро — десятого червня, додому вернуся
До всіх, хто чекає, зі мною в думках повсякчАс.
До тебе і татка. В сім'ю свою дружню, велику —
Чекають дружина і донечки — старша й малі.
Я знаю, погано без татка і без чоловіка,
Допоки я в наймах в далекій чужинській землі.
Сумує, уся в бур'янах, вже занедбана, дача,
Квартира чекає ремонту, моїх вправних рук.
З дітьмИ спільну мову знаходити вАжче і вАжче,
І я звик уже до самОтності, і до розлук.
Коли ж я нарешті, роботу знайду в Україні?!
Коли влада чвари скінчИть, і поверне до справ,
І буде достойно себе почувати робоча людина,
І суд змусить злОдіїв, щоб віддали, хто що вкрав!
Так хочеться вірити в те, що здійснЯться надії,
Що я повернуся навіки у рідну сім'ю...
... А зараз на тиждень приїду.
Вже скоро, в неділю,
Рахую години...
Бувай!
Я усіх вас люблю...
05.06.2017