Коли куйовдить вітер сиву гриву
і віддано сповна життєвий борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю про те, а хто ж мій Бог…
Достойник хто той, сотворив що Всесвіт,
де стільки горя, щастя і краси?!.
Той велет хто, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи?
Мій Бог – великий, гордий, всемогутній,
утілення на світі всіх чеснот.
Готує справедливості майбутнє,
добра і правди він святий оплот.
Поборник Бог мій волі і свободи,
національності не має лиш один.
Для нього рівні люди і народи,
та пам’ятає він, хто батько, а хто син.
Господь не любить юд і лицемірів,
злочинців не пускає перших в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності прийшов покласти край.
Мій Бог грудних дітей не проклинає
до третього коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на безсмертя й поготів.
Немає в нього обраних народів,
для нього рівні всі: араб, киргиз…
Він поважає кожного свободу,
а справедливість – головний девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істини взірець!
Таким я завжди бачив свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки б’ється серце й тепла кров!
26.11.2017