МРІЯ
До рідного краю ніяк не торкнутись долонями.
Бо доля далече штовхнула від нього мене.
Родина залишилась там. Майже вже захолонули
І думки, і мріі ... А серце ніяк не збагне.
Навіщо потрібно було назавжди роз'єднати
По крові і духу так рідних братів та сестер?
Не тим, хто глумився над нами,безгучно страждати,
Їх душі в полон заточив назавжди Люцифер.
Та віра моя невмирає, якщо - то останньою.
Засяє яскравим вогнем наша Київська Русь!
Могутньою, рідною, сонячною та безкрайньою!
До неї сягну . Як до матінки враз пригорнусь.
Астрахань, листопад 2017