Мені тебе не наздогнати, ані трохи.
Немов хмаринка ти, яка біжить від вітру.
Я не встигаю дописати вірша строфи,
Ти вже в Опішні робиш глечики нехитрі.
Я все кидаю, швидко їду до Полтави,
Але в Одесі ти, милуєшся світанком.
Знов у дорозі я, не випив навіть кави,
Але у Луцьку зачарована ти замком.
На захід шлях тепер мій пролягає,
А ти вже в Києві провулками мандруєш.
Я знов у потязі, за горизонт який тікає,
І сподіваюсь, що ти зустріч подаруєш.
08.11.17 (глибоко вночі)