Колись ти мені розкажеш,
Навіщо все це було.
Можливо, ти, навіть, знаєш,
Чом щастя моє загуло.
Не знаю, чи ти прошепочеш
Ім’я моє наостанок.
Або прокричиш… Як захочеш…
І підеш робити сніданок.
Забудеш мій голос ти швидко?
І посмішку мою забудеш?
“Невже було все це так бридко?”
“Яєшню чи тости ти будеш?”
Колись я дізнаюсь, можливо,
Навіщо страждав у коханні.
І житиму після щасливо
Ті дні, що для мене останні.