В той день, як мене не стане
І дощ змиє всі сліди,
Плачем своїм світлих райдуг
Прохаю тебе, - не порви.
Нехай відстоїться тиша
Й відкриються дзеркала,
Душа моя - заколише,
Дасть віру тобі в дива.
Посіється в серці спокій,
Бо я не на зовсім пішла:
У снах та мелодіях вітру
Блукатиму я, ще жива.
І ти не тужи, що збуяло
Та раптом померкло життя
І знай: відболить, перестане...
І вір у моє вороття.
Зорею у темені буду -
Твої засвічу я шляхи.
А в спрагу криницею стану,
З якої нап’єшся води.
Весною я пташкою тишу
Розбурхаю з піснею знов
І соняхом світлим улітку
Світитиму там, за вікном.