Небавом http://www.stihi.ru/2017/11/13/441
Маргарита Метелецкая
Небавом струсить листопад
Каштани, яблука , горіхи...
І зажене птахів під стріхи,
Оголить низку бід та вад...
Земля , зволожена дощем,
Замарить першим ніжним снігом...
Мені ж – віршоплести інтригу,
Аби здолать невтомний щем
І вибратися із лещат
Злих підсумків гріхів минулих –
Ось-ось здається , що поснули ,
Та знов отруйно верещать ,
Аж доки дворовий ліхтар
Прийдешню ніч звістить ласкаво...
Тоді вже – книжка йде цікава –
Домашній полишу олтар ,
Покину смикати вервечку –
Заблуклу ж ... знайдено Овечку ?
Поэтический перевод С. Жуковой:
Стряхнёт беззлобно листопад
каштаны, яблони, орешник,
прогонит птиц с насестов прежних,
на ветви грусть нанижет сад...
Земля, уставшая от луж,
забредит первым свежим снегом...
А мне – стихоплести о неге,
чтоб одолеть унынья чушь.
Освободиться из тисков,
итожа зло грехов минувших,
в надежде – наконец уснуло,
но выползает из углов,
пока спаситель мой, фонарь,
не распугает темень ночи,
и книга – спутник полуночный –
затмит молитвенный алтарь.
Покину мыслей вереницу,
чтоб среди них не заблудиться?
3.12.17