Ранок

Валентина Кондратенко 2
Цілує погляд кучерявчик,               
що на рамені спочива.
Сміється на вікні красавчик,               
збирає сонце в рукава.
Вже день фіраночку розкрилив,
щоб забавлявся вітерець.
На плечі райдугу накинув –
подавсь у поле навпростець.
Нехай спочине люба трішки,               
бо сон всі біди відганя.
Кохана в білій піні ліжка
хлюпочеться, мов каченя.