Відчувши захист древніх мегалітів,
Душа пірнула в сяйво навпростець.
Сакральне диво, неповторне в світі,
Бажало зустрічі, ще й день простер
Дорогу Півдня, плавився в асфальті,
Пливли дерева за вікном авто…
Манили брили, бачені на шпальті
Проспекту в глянці, гулом мегатонн.
Немов минуле говорило вкотре
Не те, що нам насаджують з книжок.
Летіло епізодів птаство скоре,
І ось відкрився всіх епох зв’язок…
Сарматське море розігнало плескіт,
Повільно плівся мастодонтів ряд.
По черзі бачились часи далекі,
Були й такі, що їх збагнеш навряд.
Наприклад, постаті, які між гротів
Снували похапцем вночі і вдень.
Чи люди, чи прибульці, духи в плоті?
Відомо мало, слід лиш де-не-де.
Петрогліфом залишився у спадок,
Клинописом на камені застиг.
Питань ще більше, навіть від здогадок,
Навколо небувалий дощ інтриг.
Майстри колишні таврували скелі,
Знання свої нащадкам зберегли.
Сюди приходили через пустелі
Пророки, щоб навчитися з цеглин
Творити світ, розбивши тінь амбіцій,
З’єднавши Північ, Південь, Захід, Схід.
Росли в народі різні небилиці
Про центр пізнань і власний родовід.
Про віру предків, знищену попами,
Зґвалтовану жорстоко і не раз.
Про хрест тяжкий, що ми усі рабами
Повинні жити в нетрях, без образ.
Про кров пролиту, бідний мій народе…
Допоки будеш ти у реп’яхах?
Коли вже вийде назавжди із моди
Сплюндрована дорога, вкрай лиха?
Пішли видіння… Сховане майбутнє…
Замовкли мегаліти, знов наш час.
Мандрують в думці миті незабутні,
Женуть назад на перехрестя трас.
22:06, 04.12.2017 рік.
Зображення із власного архіву.
Кам’яна Могила — визначна пам’ятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя (село Терпіння) у Запорізькій області над річкою Молочною, державний історико-археологічний музей-заповідник. (http://7chudes.in.ua/nominaciyi/kamyana-mohyla/)