***

Я б мабуть полетів... як Мав би крила,
Як час летить невпинно крізь роки.
В житті я мрію, тільки мати мрію,
Лиш божевільні мріють на зірки.

А може й краще бути божевільним?
Хто знає що чекає на путі.
безглуздим бути не найгірший вихід,
Найгірший вихід - бути в самоті.

Не треба витрачати час на справи,
Які не варті і кінцевої мети.
Життям своїм ти сам лиш маєш править,
І бути з тим, з ким досягаєш висоти.

Не будеш вчасно, то залишишся без того,
З ким зможеш доторкнутись до зірок.
З ким зможеш буть щасливим ти від того,
Що просто поруч, хто на зустріч зробить крок.

Навіщо ж я зустрів тоді тебе такою?
Ти справжня осінь, а в душі твоїй зима.
Навіщо ж бачишся мені і млію я тобою?
Скажи, навіщо гарна ти але така сумна?

І я би мріяв, але мрії нездійсненні.
Не будеш поруч, каже мій здоровий глузд.
В житті є речі, які розумом ще незбагненні,
І є слова, які ніколи не почую з твоїх вуст.

То може й варто подивитися на зірку?
Відволіктися від реалій навкруги.
Прошепотіти заповітну мрію тільки.
І доторкнутися до рідної руки.