В країні сонце затьмарило,
На небі хмари лиш важкі,
І навкруги все потемніло,
Від горя люди не в собі.
Війна солдатів повбивала,
Осліпли очі матерів,
А інші від жахів тікали,
Шукати кращі ті світи.
На Україні олігархи,
З чортами разом на землі,
За ті шалені гроші влади,
Народ вбивають на війні.
В них перевернуті думки:
Земля вже бачиться в пустелі:
Вони та гори золоті –
Володарі на цій землі!
І де та правда в Україні?
Її роздерли на шматки,
Всі олігархи, хто при владі,
Війною списують гріхи.
І Правда та, неначе в пеклі:
Брати – солдати як сліпі,
Народ у праці і в неволі,
І за кордоном, як чужі.
При владі, наче біснуваті!
Вони за гроші, за межі,
За території землі,
Готові весь народ звести!
Країно мила, це ж бо ти:
Сестра і мати, і з дітьми!
З людьми, сусідами в неволі,
Сучасна гинеш на землі!
Народ живи! Не будь в омані,
Візьми в дорогу всіх святих,
Героїв праведних і правих,
Та проти злих тих ворогів.
Вставай за всі права народні,
За те щасливе майбуття,
За ті любистки, сині очі,
За радість, мир свого життя!