Обірветься слово... мовчання... це тиша,
І хлопець до даму не верне... це все,
А він там матусю похилу залишив,
Невже у вас, люди, немає святе?!
Палають свічки по загиблим... прощання,
Інакше могло було бути але,
Залишили хлопці матусям страждання,
І вітер осіннії листя мете.
Обірветься слово, мовчання... це тиша,
Але підхопив його дощ і поніс,
Поніс до похилої мати найшвидше,
Що обриси молить вмиваясь від сліз.
Невже у вас, люди, немає святого,
Невже вам байдуже, що плачуть вони?,
Невже ви вважаєте: сина то мого,
Ні трішки несчепить обличчя війни?!
Загинуть і ваші сини як і їх,
І їх вже не буде ніколи в живих!!!