Ці листки, що кружлятимуть ніби птахи,
Позбираю, зроблю з них квітки для кохання,
Нам під час так бувають жорстокі і слизькі шляхи,
Що тобі проспівати, мій любий, скажи, на прощання?!
Може досить мені сльози марні, молитви к блакиті,
Може досить шукати його серед натовпу люду?
Все дарма, все дарма, навіть зроблені з листя ці квіти,
Я ніколи з ним поряд, ніколи, ніколи не буду.
Це потрібно би втямити, тільки щось знову шепоче,
Щоби ще раз пішла подивилась на нього з кутка,
І я йду, знову йду, серце б*ється у мене, клокоче,
А в долонях із листя букет, затремтіла рука.
Ці листки, що кружлятимуть ніби птахи,
Позбираю, дивлюсь, пам*ятаєш коханий,
Як спочатку так легко з*єдналися наші шляхи,
Ти єдиний хто є в моєм серці так щиро жаданий.