А люди ще бувають не щасливі,
Вони сумні бувають і от того злі,
Я ім дарую квіти дуже так красиві,
А що від того залишається мені?!
Нічого, просто я інакша, знаєш,
Я і живу для того щоб було,
Комусь-то добре, це вже погляд відчуваєш,
Мені дарунок цей сама блакить дало.
Буть щирою з людьми, такой відвертой,
Такою лагідною, доброю завжди,
Але буваю часом я і впертой,
Якщо не ті зі мной перетинаються шляхи.