Допомогти нам майже неможливо,
Потрібно лиш молитись в ці часи,
Ми жили як і ви, ось так, щасливо,
А зараз, зараз лютиї часи війни.
Чи повернемося до дому, хто це знає?
Нас там чекає мати, обрис молить,
Нас хтось там як і вас також кохає,
А ворог у души на рану солить, солить.
Хто ворог?- ворога дарма шукати,
Бо вороги самі собі ми, люди!
І довго ще у обриса стояти буде мати,
І крає біль її вже матирінськи груди.
Допомогти нам майже неможливо,
Скінчиться хай війна, ми ж бо є браття!.
Бажаємо ми жити, жити щоб щасливо,
Хай мати не цілує холодне це розп*яття.