Що мені дарувало натхнення, хвилини казкові?,
Знову чую твій голос низький і в обличчя дивлюсь,
Лише поряд з тобою хвилини були теплі, дуже чудові,
Не питай що у небо благаю я зараз і нащо молюсь.
Знов складаю долоні, стаю на коліна: чуй Боже!
Я благаю Тебе не о себе, даруй кращу долю,
І нехай на шляхах йому янгол і сила Твоя допоможе,
Щоб він був найсильнішим у ділі і слові а вороги втратили зброю.
Що мені дарувало натхнення, хвилини казкові,
Що я чую і бачу коли ти зі мною стоїш?,
Ти мені дарував ці хвилини, хвилини чудові.
Мені добре й тоді коли поряд зі мною ти навіть мовчиш.
Коли дивишся в очі і лагідно пестиш долоню,
Коли посмішкой сяєш, тоді заспокоююсь я,
А я, майже, усю себе вже заповняю тобою,
І у мене з під ніг, ти повіриш? втікає земля!