Під холодне, насуплене і непривітне так небо,
Вийду щоб подивитись чи може з зірок,
Також визирне хтось щоб побачити мене,
Потім щоби хоч впасти зробивши к бажанню той крок.
Осінь, у тебе найкраще життя, ми два різні повітря,
Кожен із нас по своїм вже блукає шляхам,
Ти пам*ятаєш як я наробила із листя ті квіти,
Потім йшла і повторювала: ні, лиш тобі їх віддам!;
Навіть з тих перлів-надії зробила намисто,
І дарувала тобі у віршах їх навмисно!