Тільки спогади ще гріють душу нам,
Про літо, що пішло і не поверне,
Я свято вірила тоді лісним казкам,
Ти вже не пам*ятаєш їх напевно.
Багато вже минуло днів від тоді,
Ідуть дощі, дощі, дощі ідуть,
Мені бажання є під час гукнути: може годі?!;
Бо ці дощі із пам*яті усе, усе зітруть.
Нехай хоч трішечки залишиться тепла,
Хоч трішки гріють душу всі ті спогади,
Я вірю що прийде ще раз до нас весна,
І оживуть казки бо ми ще молоди.