Перевод с украинского языка на русский стихотворения Лины Костенко
Оригинал:
Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах
весна дібровам листя роздає.
Снігі ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас -
мов пелюстки космічної черешні
Холодний всесвіт струшує на нас.
Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.
Перевод:
У сосен серебро на эполетах,
И бриллианты ворон им клюёт;
А где-то на чужих совсем планетах
Весна дубравам листья раздаёт.
Снега идут, печальны, безутешны,
Идут, идут из неба в разный час;
Как лепестки космической черешни
Вселенной холод трусит – и на нас.
Там, где галактик звёздный танец-вечность.
А где начала, и в какой строке?
Идут снега…. Плюс минус бесконечность….
Снежинка тает на моей щеке.