Коли поїли, дуже не спішіть
посуду, любі, кидати до мийки,
аби нікого тим не насмішить,
бо втрапите, гляди, до коломийки!
Усе залиште прямо на столі,
не варто теж і крихти підмітати
чи жирні плями на кухоннім склі
халата рукавами витирати!
Нехай стоять тарелі і миски,
хоча б години три після обіду.
Це ж не якісь пахнючі там носки,
що баба силоміць зідрала з діда.
А далі – все у мийку, днів на два,
руками в жоднім разі не чіпати!
Хай відпочинуть руки й голова,
усім відомо – там ума палата.
Нехай полеже пару днів отак,
а що засохло, те усе ж одкисне.
Та це не все, бо головне тут – рак,
який колись, а неодмінно свисне…
Героя байки міг назвати б я,
але промовчу все ж його ім’я…
04.12.2017