Від Заходу на Схід та навпаки,
Проходячи крізь низку сіл та міст,
Течуть по Україні дві ріки -
Одна із крові, а друга із сліз.
Між ними горе зводило мости,
Єднаючи, мов шви по свіжій рані,
Але ніхто не хоче ними йти,
І руку першим простягать не стане...
Хто і навіщо зруйнував наш світ?
Ми стоїмо на різних берегах,
Та коли у крові потоне Схід,
То Захід захлинеться у сльозах.
І як не перекрити джерело,
З якого, топлячи країну в горі,
Тече й тече по Україні зло,
То дуже скоро ріки стануть морем!
І з головою хвиля захлисне,
Як Атлантида, підемо під воду,
Не стане на землі тебе й мене,
Ні сна, ні дня, ні Заходу, ні Сходу...
Але ніхто не може дати ради,
Як повернути мир, добро й любов.
А у війни - всі руки в шоколаді,
На шоколаді не помітна кров!
А теперь так. 2016 год.