Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
живим щоб з фронту дочекалась сина мати,
який стискає автомата магазин?!.
Повсюди лозунги і заклики чи лайка,
мелькають маски, декорації. Фальцет
щотижня в Раді, знову й знову свіжа байка,
і свій лукавий підраховує процент.
У матерів, дружин, дітей загиблих
не втихнув біль, не висихають сльози.
Та це лиш осінь, далі діло гибле –
зима невдовзі, скоро вже морози.
Мовчить простий народ, ридає Україна,
зализує страшні рубці від свіжих ран.
Та думка в крамаря всього одна-єдина –
не допустити путч! Ой, вибачте, Майдан…
07.12.2017