La Beaut;
Je suis belle, ; mortels ! comme un r;ve de pierre,
Et mon sein, o; chacun s’est meurtri tour ; tour,
Est fait pour inspirer au po;te un amour
;ternel et muet ainsi que la mati;re.
Je tr;ne dans l’azur comme un sphinx incompris ;
J’unis un c;ur de neige ; la blancheur des cygnes ;
Je hais le mouvement qui d;place les lignes,
Et jamais je ne pleure et jamais je ne ris.
Les po;tes, devant mes grandes attitudes,
Que j’ai l’air d’emprunter aux plus fiers monuments,
Consumeront leurs jours en d’aust;res ;tudes ;
Car j’ai, pour fasciner ces dociles amants,
De purs miroirs qui font toutes choses plus belles :
Mes yeux, mes larges yeux aux clart;s ;ternelles !
Краса
Я прекрасна, о смертні! Як причудливий сон,
Чоловіки не в змозі володіть моїм тілом.
Споглядають поети - воно діє мов зілля,
Хоч німа та бесмертна - мої очі як льон.
Я завмерла у камні, як неправильный сфінкс,
Моє серце холодне не зігріє нікого.
Ненавиджу рухливість, не сприймаю живого
І не маю емоцій, не піддатна як віск.
Полонила поетів досконалістю форм,
Бо для них, як богиня, недосяжна нікому,
Нездійсненні бажання вмить втрачають контроль.
Для покірних коханців чиста, мовби ікона,
Жаль не в змозі собою милуватись весь час,
Очі з блиском, мов перли, сяють в світ повсякчас.
Владимир Ольховой. 5 Декабря 2017.