по лиловым волнам сна
между див и небылиц
данник белого листа
пленник бережных страниц
пробираюсь осторожно:
можно? можно? можно? можно?
а они молчат в ответ
...нет?
нет ответа ни отвода
это ли не есть свобода
жить и быть?
мальчик, зайчик, одуванчик
кем ты был, когда жил раньше
у кого спросить?
что кричит через года
надрывается звезда?
что?
шевеление лучей
золотых ресниц очей
вздох
жизнь есть, знаете ли, сон
эту пьесу Кальдерон
написал давным-давно
просыпайся: день
вечер катится к ночи
к той где всё звезда кричит
и звенят
звенят ключи
в неземную сень
переспів 25 жовтня 2018:
хвиль бузкових
плин тонкий
сон розгойдує
між див
й небувальщини
що платить
аркуш білий шпальтам днів
їхній в’язень
сновигаю:
право маю? волю маю?
ба вони мовчать в одвіт
…ніт?
відповіді як й відмови
це хіба ж не волі лови
бути й жить?
хлопчику, маленький заю
де ти був, в кого спитаю
в цю казкову мить?
зірка що з небес кричить
то ж до тебе не мовчить
бо?
…тільки променів політ
з золотих зіничок світ-
ло.
а життя то звісно сон
цю витівку Кальдерон
втнув давнесенько-давно
просинайся: день
вечір тане уночі
в тій, де зіронька кричить
й дзеленчать-дзвенять ключі
в неземне пісень