Чорне провалля нас ділить –
Часу безжалісна вирва.
Клятий цей вузол Гордіїв
Не розрубає й сокира.
Сльози безвиході скраю
Й нащо шукати причину?
Може, тебе я кохаю,
Може, в байдужості гину.
І не спасуть «Отченаші»
Крихти надії ламкої.
Подорож марна у Часі –
Ми для кохання ізгої.