Як тисячеамперним кохання струмом б’є,
Кричу зіркам крізь терна: «Моє воно, моє!»
Любов – та соломина, що втрима на плаву.
Якщо ти є, єдиний, – то я іще живу!
Коли в безмежну ніжність спада росою Час,
То завмирає Вічність від заздрості до нас.