Людмила Юферова.Так осiнньо...
Янтарь зари забрезжил у села,
Туман пришёл на стоптанных подборах,
Но искорки осеннего тепла
Не гаснут на холодных помидорах.
Ещё трепещет, в поздних астрах, даль.
Восходят ароматные потоки.
Органзовая нежная вуаль
Целует грушам розовые щёки.
В саду на лавке ветерок грустит,
Плечом на сруб колодца опираясь.
И, реденькую зелень распустив,
Прохожим бархатцы кивают, улыбаясь.
Я в объектив ловлю весёлых птах,
Резвящихся с утра на свежем сене...
Вдруг — солнце, и внезапно день запах
Так сладко, пряно, нежно, так осенне...
С украинского 08.12.17.
Так осiнньо...
Зоря янтарна встала край села,
Туман прийшов на стоптаних підборах,
Та залишки осіннього тепла
Ще тліють у схололих помідорах.
Ще айстри запізнілі тріпотять
І ловлять ранку запашні потоки,
І органзово-ніжна благодать
Рожевістю цілує грушам щоки.
Вітрець присів на лавочці в садку,
Плечем обперся на ребро криниці…
І, розгорнувши прозелень рідку,
Так тепло позіхають чорнобривці.
Із фотоапаратом у руках
Ловлю пташок, що кубляться у сіні…
І раптом – сонце, раптом день запах
Так солодко, так пряно, так осінньо…