Смерть або та що скрипить зубами

Бондаренко Михаил
Смерть (або та що скрипить зубами)

Коли ти жадібно нап'єшся,
Кістками білими труснеш,
Їсиш, їсиш не нажерешся,
Скрипиш зубами за спиною.

Глуха до стогону і крику,
Готова повзати в кишках,
В утробі дихати лиш гноєм,
Сльозами тішитися біллю.

Але ховаєш ти навмисно,
Блискуче лезо за спиною,
Збираєш вдарити так бий,
Земля не витримає крику.

По слизькій глині і траві,
Сповзе сліпа і оніміла,
Дихання спинить і замре,
Чекає відчаю і гніву.