Сірих будень полишена ноша.
Засина СМТ Ілліча.
Хліб та юшка, розмова, свіча..
Вподобала рибалку хороша.
Пригортай, колисай, наче ненька
та виспівуй мольфаркою гук -
аби рибка велика й маленька
до рибалчиних плинула рук.
Як хвалитись йому забракує,
певно, й таїнство двох розвінча.
Руки вшир розведе:
- Отакую
упіймав в СМТ Ілліча.
Карі очі та чорнії брови.
Полум'яний розкутості шал.
Та хіба ж не пробачиш хвалькові..
А допоки - цілунками:
- Ша!