Щастя свiтить, у серцi оселяючись розлого

Прокопенко Юрий
Приємні миті огорнули бездоганно
Життя моє, даруючи вогонь наснаги.
Рука на клавішах, друкує розділ саги,
Яку прожити завтра нам з тобою дано.

Прожити так, щоб ангели зраділи в небі,
Щоб сніг лапатий жваво танув на долонях.
Зима ворожить спритно, я – в твоїм полоні,
Все інше – не важливе, не було в потребі.

Рука друкує, не встигає за думками,
Але так хочеться спіймати з ноосфери
Послання зорь на золотавому папері,
Підказки файні, як знайти любов між нами.

Кохання справжнє, на яке чекали довго,
Так довго, що забули чи живі на світі.
Боялись глянуть в очі, там вже щастя світить,
Приємно в серці оселяючись розлого…

22:53, 12.12.2017 рік.

Зображення: https://www.passion.ru