(Із циклу „Відгуки Давидових псалмів“, пс. 6)
Коли ми в ярості, Творцю,
нам помилятися властиво.
Не викривай свою вівцю
і не карай мене у гніві!
Помилуй, Господи, мене,
бо я всього лише людина.
Хай грізна кара омине –
прохання лиш одне-єдине.
Ми немічні в своїм бутті,
підвладні заздрощам, спокусам.
Тож довгі ночі в каятті
проводити постійно мусим.
Уже не вистачає сліз,
щоб всі гріхи свої омити,
але провин ще цілий віз
чекає часу на молитву.
Помилуй, Боже, і спаси,
мою нікчемну душу, підлу –
приблизно так у всі часи
волали грішники до Світла.
І їх мольби Всевишній чув,
та всім воздасться по заслугам.
Хто в їхній шкурі ще не був,
не варто тим ходити кругом.
13.12.2017
Псалом 6
1 Начальнику хора. На восьмиструнном. Псалом Давида.
2 Господи! не в ярости Твоей обличай меня и не во гневе Твоем наказывай меня.
3 Помилуй меня, Господи, ибо я немощен; исцели меня, Господи, ибо кости мои потрясены;
4 и душа моя сильно потрясена; Ты же, Господи, доколе?
5 Обратись, Господи, избавь душу мою, спаси меня ради милости Твоей,
6 ибо в смерти нет памятования о Тебе: во гробе кто будет славить Тебя?
7 Утомлен я воздыханиями моими: каждую ночь омываю ложе мое, слезами моими омочаю постель мою.
8 Иссохло от печали око мое, обветшало от всех врагов моих.
9 Удалитесь от меня все, делающие беззаконие, ибо услышал Господь голос плача моего,
10 услышал Господь моление мое; Господь примет молитву мою.
11 Да будут постыжены и жестоко поражены все враги мои; да возвратятся и постыдятся мгновенно.