Крадеться примара-туман,
В саду листопад заправляє,
А яблуко ніжний рум`ян
Так радо в траві виставляє.
Кружляють додолу листи,
Як ті, що тобі не послала…
Напевно, довіку, нести
Свій гріх, що тебе не чекала...
Торкається осінь лиця,
Що зморшками встелене густо
Не мій... Це страшніше свинця.
На серці скорботно і пусто.
12.11.2017