Минає все… І все не повернути.
У днях так мало надбаних годин.
На жаль, для нас хороше все - забуте.
І незабуте, що не варто і хвилин.
Людина вічністю училася кохати
І любить тих, в яких її нема.
Минає все… Та тільки досить знати –
Сліпа любов, до всього, ще й німа.
Та доля не блищить в яскравім златі,
Її не надурити ні на крок.
Вмирають всі… І бідні, і багаті.
Згасають темним вироком зірок.
Кохай! Й тулися до прощення.
І не роби із душ своїх раба.
Людина… Це прекрасне ймення,
Яке, на жаль, у світі погиба.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2017