Але почну з саморобних притч: може, торкнеться їх чийсь благословений погляд!
Дари дані кожному в обов*язкове та вірне використання, під гарантований захист кожним од будь-яких зазіхань. Не перераховувати би усі, Подоба й Образ, Честь й Гідність, Сумління... Підставляти Таке вкупі з першою та другою щоками? А хто вказав се безумне, грішне, аморальне: та хто й відповідатиме??
А ця щодо "І ТИХ НЕ МИНИ!": як простити, прийняти, полюбити ворожі підлість, підступність, злочини: бо, вказують, потрібно... Ну, налаштуюся на сліпо-глухо-німу терплячку, та й помедитую, тую... Вламається в усе це друзяка з якоїсь нашої потреби, звертатиметься до моїх кращих чуттів та не вгаватиме...
ЧЕКАЙ! НЕ МОЖУ ПЕРЕКЛЮЧИТИСЯ З ЛЮБОВИ ДО ВОРОГА!! СТАНЬ У ЧЕРГУ ЗА НИМ!!!
таки зима! — бо й пада сніг!
і білий світ!! — й на сніг біліща!!
йде й проповідь!!! — німа, а віща!!!
чи вІйде в храм, що вгруз у гріх
Миколаю-Миколайчику, Викажи Свою (Вибач, бо таки Божу) Прихильність...
Най врешті долучаться БОЖОЇ Управи й ті територія та населення...
Бо лох* є дюрка дюркою: і досі стачає лохів на їхню спільню дюру Лохнессію...
яка держава — така й слава!
не зможе згавити це й гава?
такі ж як люди, — каїн, юди!
хіба, масніший блиск полуди?
й сама собі, й своїм, — не рідна!
й нових прокльонів завше гідна?
що бездоріжжя — то дорога!
дворога й для єдинорога?
свічки у плач — бач, й воску жалко!
аж пеклу з того жаркіш й палко?
а як пристав** старенький Час!
дописує ж весь час... вже з вас
*) лох мені відомий з німецької: але не з найпоширенішого утворення "ашлох" = дірка в заду, а технічного вжитку
**) "пристав" = заморився