Ми набоями били по зграях,
Ми шаблями кляли ворогів.
Сіре небо горіло над нами
У кривавих калюжах лугів.
Мужнє серце ніколи не в’яне,
Щира правда завжди на кону.
А за тебе, країно кохана
В тих калюжах і я потону.
Я пройду всі чужі перешкоди,
Лише б сонце світило для нас,
Лише б пісня весела лунала,
В миролюбний і відданий час.
А як з’їсть мене чорна могила,
Під холодне мовчання зірок…
То, заради твого спасіння,
Я зробив завершальний крок.
Тихе сонце сідає над гаттю,
Мирне небо уже не гудить,
Бо за тебе, людино щаслива,
Під покровами воїн наш спить.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2017