Дякуючи поету-пісняру Олександру Печорі,
нещодавно вийшла колективна поетична збірка "Опалені рими"
в котрій є й моя поєзія.
Напередодні новорічних свят, пропоную вашій увазі вірш зі збірки.
Всі скажуть:
– диво, просто диво!
А все ж таки воно важливо,
Коли узимку так красиво
Летить із неба білий пух.
Ще вчора стукав дощ у шибки,
І скніли слізно вітру скрипки,
Та в золотої, мабуть, рибки,
Собі хтось виблагав кожух.
*** *** *** ***
Лиш кепсько по дощі в кожусі:
Чи молодиці, чи бабусі.
Кожух намок – незручно в русі,
Яка тут користь, хай їй пес.
Тому до тої ж рибки знову
Прийшлось з поклоном на розмову,
Щоб і погоду вже зимову
Вона направила з небес…
*** *** *** ***
Ну, то все байки, задля сміху,
А сніг іде усім на втіху,
І Новий рік нам казку тиху,
Спускає, наче благодать.
Нехай же радує й надалі,
Щоб одійшли усі печалі,
А нам приємніших реалій,
А ще би лихо загнуздать.
*** *** *** ***
Ще б трішки спокою та миру,
Та в перемогу правди віру.
Тоді і посмішку всім щиру,
Коли покине прикре зло.
І розуміння нам би, й розум,
Зимі – зимнішого прогнозу,
І гумору чималу дозу,
І щоб вдавалося й везло.
*** *** *** ***
Усе іде, чи то минає,
Сніг слів не чує, чи не знає,
Собі тихенько пеленає,
Ген, вже закутує Дніпро.
Жаль, що у нинішньої влади
На новий рік свої розклади.
Душа скипає від досади,
Та серце вірує в добро.
*** *** *** ***
Як завжди, люди вірять в казку,
Без неї лиха по зав’язку,
Біду ховають, ще й під маску,
Щоб спантеличити чуття.
Із покоління в покоління
Життя підтримує стремління,
Лиш там, де розуму прозріння,
Видніє стежка в майбуття.