***

Чому ж ми, друзі, стаєм частіш черствими?
Не вмієм не   любить, не поважать.
Добро душі десь в глибині ховаємо,
Злість випускаємо протестом «НЕ ЗДОЛАТЬ…»
Нас не здолать, бо ж ми такі нікчеми,
І гарними самі ж не хочем буть,
І доброті даємо шанс мізерний,
Тому що в душах хамство в нас царить.
ЗАДУМАЙТЕСЬ! Собі загляньте в душу…
Прошийте шлях майбутнього нитками із надій,
Нехай гармонії там буде повна чаша,
З поваги ви ж вінок сплетіть…
Не намагайтесь бути грубі та брутальні,
Сформуйте кожен в собі скульптуру доброти,
Потім з повагою її ви обвінчайте,
Ви можете, тому що – гордість нації – ЦЕ ВИ...