Зорею ясною палає небосхил,
Де ти живеш собі, коханая моя.
Я так жалію, що не маю легких крил:
Якби б були – тоді злетів до тебе б я!
Моя любов навіть не жевріє – горить
Вогнями зоряними сотнями Стожар.
Я так чекаю, люба моя, тую мить,
Коли торкнеться таки твій сердешний жар
Душі моєї, щоб багаття розпалить
Кохання нашого, жаданого давно.
Чекаю я, коли ти схочешь це зробить,
Щоб все було у нас, як в справжньому кіно.
Я прилечу мерщій, кохана, в слушну мить
І нареченою щасливою зроблю.
Знай - моє серце так палає, так горить,
Бо я тебе, як ясне сонечко, люблю!