Подивись, прийми і пригости,
Дай забути світ кімнат порожніх:
Час мій, час недобре так застиг,
Через те я нині подорожній.
Почорнів від смутку на лиці,
Як з минулим попрощавсь невміло:
І були супутниці ,,не ці,.."
І чуття, котрі перегоріли.
Марнота рве жили по ночах:
Одиноким я лишивсь рядочком -
Недописаним - та не зачах
З мріями в тугому сповиточку.
Ти цю стиглу тишу розбуди,
Щоб вона боліти перестала...
І прийми, зігрій та не суди,
Що так довго брів крізь власну далеч...