***

Ваня Брикулець
Розбитий гороховий сік,
Біжить по спітнілих руках.
За краплями пійла розбещених птиць,
Струїться по стрісі мука.

Пророщений кавовий зуб,
Заманює рідкісний струнний наряд.
Любовна приманка розлук,
Підірве твій беземоційний снаряд.

Промінчастий крамовий ворот,
Мізинцем проносить у пильну ріку.
Нікчемний столичний стероїд,
Роздер мильні очі сільському кроту.

Павучне іржаве століття,
Відправило в космос чимало людей.
Обіцянок-слів розмаїття,
Висить павутиною в чащі дерев.