Рано чи пізно, пізно чи рано
Вкриються мохом усі мої рани.
Так як сьогодні - надіюсь не часто,
Що десь та й зі мною там трапиться щастя.
З небес весь цей сум пропадає дощами,
Все те, що так важко казалось словами,
Все те, що тоді так мене покорило,
Все те, що сьогодні вже геть із ніг збило.
Все те, що я люблю - мабуть, не вернеться.
І сум з небес падає, не схаменеться.
... Спочатку - звАбило, покорИло, влюбИло.
Сьогодні - пробило, розбило і вбило.
М.Л.