Плакала скрипка,про щось голосила,
Плакала скрипка про тугу і біль.
Плакала скрипка,розради просила,
Бо сипали їй на рану ще й сіль.
Плакала скрипка і,раптом,аж стихла…
Знов заграла вона на всі струни свої
Про те,що не діє в житті вона лиха,
І їй підспівали в саду солов’ї.
Плакала скрипка про долю нелегку,
Про те,як їй важко цей біль пережить…
Плакала скрипка й усміхнулася злегка-
Зрозуміла що рана вже менше болить…
Плакала скрипка і важко зітхала,
Плач розносився по всьому саду.
Правду вже всюди вона обшукала,
Й промовила тихо:«Я щастя знайду…».
25.12.2017 р.