Ти йди, їдь, живи у своєму щасливому місті,
Де хвилею з моря на берег викидує зорі.
Я вже вибач піду ось так, по англійські.
Неможливо жити в свободі і одночас покорі.
Ти йди забирайся геть, усіма маршрутами.
Вже немає різниці яка відстань між нами, спілкування манера
Залежить лише від того, якими будем ми,
Чи наші серця не з'їсть та відома усім холера.
Хіба ж не так, я говорила тобі усе з початку, ранок
Починається з кави і йде навмисно на спад.
Натовп, сірі будні, робота. Засинає сонце, вітається серпанок,
А загалом, усе життя без тебе все одно лиш ад.
А ти йди. Я тебе відпускаю нині.
Усі домовленності усні, письмові, тілесні розірвем вщент.
Люди у цьому житті нікому нічого не винні.
Тільки скажи, коли ти останній раз сміявсь під дощем?
Ти йди, я тебе проганяю звідси, досить.
Ти будеш там щасливим, можливо, ловити зорі,
Заплітати сонячним промінням коси
І ніколи-ніколи не будеш без мене на морі.
27.11.17.