Завжди з весною у весні,
В весну лишень закохана.
Я в ній росту, вона в мені,
І бажана, і прохана.
Весна живе в моїй душі,
Й всі біди пересилює.
Коли пишу вінок віршів,
Наснагою окрилює.
Весна і я – одне життя
На щастя сфокусоване.
Оце відверте почуття
З народження дароване.
З весною в нас один політ
Над теплими просторами.
Ми в парі вже багато літ
Життя плетем узорами.
Нам до снаги весняні сни,
Єдині з нею в істині.
Удвох з весни і до весни
Долаєм долі відстані.
Весні я вкотре присягну
На роки, що лишилися….
А ви закохані в весну,
Її красі... скорилися?
Безсумнівно дивовижна рецензія на вірш і не менш майстерний переклад
http://www.stihi.ru/2018/01/02/5334 Ольга Васильевна Кайдалова 2
Я тоже весну обожаю, как Вы,
Я даже весной родилась.
Нам словно венка не снимать с головы,
Над Словом почувствовав власть.
И в море словесном искать золотник,
Как нам завещал Маяковский,
Российский поэт, безусловно, привык,
Далёкий от речи московской.
Язык украинский певуч и красив,
Я с радостью им занимаюсь.
Прекрасная Лида! Желаю Вам сил
И жизнью своей наслаждаюсь.
Учусь я любить каждый луч в небесах
И каждую каплю росы,
И время недаром стучится в часах -
То время великой красы.
Её создавать - это каторжный труд,
Но могут лишь те, кто способен.
Пускай же творенья поэтов живут,
Пускай никогда и ни в ком не умрут,
Ведь каждый поэт так особен.