Рідніший знає коли зовсім не чекаєш.
Від болю ми от-от уже загинем.
І іноді, нам крила відрубають,
встромивши гострий ніж у горду спину.
Тоді ми вже не зможемо літати.
Падіння хоч давали трохи сили.
Проте так тяжко любих нам втрачати,
людей з ким так багато пережили.
Ми змушені ще довго обертатись.
В минулому шукати покаяння.
Хай навіть серце стане кров'ю обливатись.
Нам доля передбачила прощання.
***
Ми думами на віки вічні сковані.
Все маримо про те, як нам забутись.
Ніхто в цьому житті не застрахований.
Хто вже пішов-тому не повернутись.
***
26.08.2015