Крізь прийняття поточного моменту
Я потрапляю в простір небуття…
Зникають запитання й аргументи…
Зникає все, що значиться як Я…
Але ж я є… Без імені… Без форми…
Без розмірів… Без меж… Без відчуття…
Відсутнє Небо, Сонце, Місяць, Зорі…
Земля відсутня… Простір небуття…
Немає ані друзів, ні родини…
Немає ані мрій, ані бажань…
Сама свідомість тче свої видіння
На тлі найперших світлих прозрівань…
Крізь прийняття поточного моменту
Я потрапляю в простір небуття…
Я слідую Творцевому сюжету,
Відтворюючи таїнство Життя…
31.12.2017