Очі з любов’ю з вікна поглядають
Стільки тепла в них,що гріє весь світ.
Мовчечки плачуть ,маму гукають,
Глядячи в ни так серце щемить.
Як їм сказати ,що мама не прийде?
І не підніме на руки татусь.
Що ще багато у світі є кривди.
Боже! За них я до Тебе молюсь.
Ці янголятка любов’ю обділені
В кожному з нас відчувають батьків
Сльози в очах,а мріїї не втілені,
Шкода покинутих цих дітлахів.
Ми поглядаємо жалісно в очі
Кимось покинутих тих малюків.
Солодко спимо, спокійно щоночі,
Судимо вчинок їхніх батьків.
Ми так тремтим за своїми дітками
Пестимо їх, бо має так бути.
Хто би привів наші душі до тями,
Щоб милосердям були ми спокуті.
Щоб кожен з нас віддав трохи щастя
Сиротам тим, що не мають батьків.
Що то за доля? Нужбо їй трястя,
Що обділила отих дітлахів.
Сосєдка О.Д. Грудень 2017 р.