Не можна без неї, бо з нею святково,
Вона – просто сутність, природа душі.
Із нею на серці завжди веселково,
Вона – трішки гальма, та більше – рушій.
Постійно зі мною: від ночі до ночі
І здатна бажання здійснити мої.
За нею до зір дістаються охочі
Й підспівують їй у гаю солов’ї.
Усе прихорошує барвами літа,
Веде на побачення під зорепад.
Від ніжності кожна душа відігріта,
Бо нею завжди золотий листопад.
Усмішкою сонця стоїть на морозі,
Хранителька щастя у лоні грудей.
Достатньо її, як годиться, у прозі,
Лише у поета вона – апогей.
Любов – це життя! Почуття неокрає.
Любов – життєдайний цілющий нектар.
Любов, наче райдуга барвами грає,
А ми у полоні спокусливих чар.
http://www.stihi.ru/2018/01/04/6106 Ольга Васильевна Кайдалова 2
Переклад на російську