Надійка, сумно, дивилась у вікно. Тато пішов до роботи, мама по справах, а вона залишилась сама в дома. Їй дуже не подобалось залишатись однією.
Аж раптом на підвіконня сів голуб. Такий гарний, пишногрудий.
-Ой, він мабуть голодний- подумала вона і мерщій побігла за хлібом. Але повернувшись, голуба вже не було.
Надійка дуже розчарувалась.
-Піду краще на вулицю погуляю,- вирішила вона.
На подвір’ї нікого не було. Тільки голуб, одиноко гуляв біля гойдалки, який щойно сидів у неї на підвіконні.
Він ходив по доріжці, навіть не підозрюючи небезпеки. Та раптом сусідський кіт скочив на голуба. Не відаючи страху Надійка, мерщій побігла виручати птаха. Вона мужньо вихопила голуба з лап кота і побігла до дому.
Пташка майже не постраждала. Тільки трішки кульгала на праву лапку. Надійка нагодувала птаха і залишила в дома до поки він оговтається.
Через декілька днів, голуб почував себе на відмінно, і дівчинка з радістю відпустила його. Відтоді, кожен день до Надійки навідувався її пернатий друг.